Завантаження новин...

Лісівник - професія, яка залишає живий слід

Лісівник - професія, яка залишає живий слід
Лісівник – професія, яка залишає живий слід
«Ліс виростити – не поле перейти», - жартома-всерйоз адаптовує до своєї професії відоме народне прислів’я лісничий Овруцького лісництва ДП «Овруцьке лісове господарство» Віктор Михайлович Токарський.
Професія лісівника має одну цікаву особливість, яка відрізняє її від усіх інших: десятки, а то й сотні тисяч дерев, які ти посадив, які пройшли через твої руки від насінини до могутнього стовбура, живуть-ростуть поряд з тобою все життя, а плодами твоєї праці скористаються наступні покоління.
На жаль, в суспільстві зараз побутує думка про те, що лісівники лише вирубують і продають ліс. А ви гляньте на ці сосни, - показує на рівні ряди струнких п’ятдесятирічних дерев лісничий, - думаєте вони самі по собі такі виросли? Ні! Це результат праці кількох поколінь моїх колег! Так, лісівники займаються рубками, але це не тільки рубки головного користування, коли зрубане дерево йде на переробку. Хоча й рубки головного користування бувають крім суцільних, вибіркові, поступові, тощо. Крім того, лісівники проводять ще й рубки догляду, щоб отримати справді якісну і продуктивну деревину.
Взагалі, коли так необ’єктивно-критично люди розмірковують про роботу лісівників, вони навіть не задумуються над тим, скільки потрібно докласти зусиль, щоби отримати брус, дошку, врешті, стілець, стіл, книги, зошити, туалетний папір – все, чим користуємося у повсякденному житті. Про шлях від насінини до зрілого деревостану написані цілі книги, але я спробую коротко розповісти про нього своїми словами, як це відбувається у нашому лісництві, - продовжує лісничий.
- Спочатку заготовляємо шишки, з яких потім на своїй же шишкосушарні добуваємо насіння. Це насіння, загартоване й оброблене, висіваємо в розсадники, грядки-короби чи теплиці. Для гарних сходів потрібно так само ретельно готувати грядку і прополювати не згірш, як для власної городини вдома. Опісля того сіянці висаджують на підготовлену після вирубки ділянку. Думаєте робота лісівників на цьому й закінчується? Росте собі дерево і все, допоки його не зрубають? Аж ні! Все тільки починається: це і ручний догляд - сапкою в рядах, механізований - в міжряддях кущорізами, лісовими культиваторами й дисками. І так п’ять років поспіль, до закінчення «дошкільного періоду» деревцят. На шостий рік, коли лісові культури відповідають характеристикам свого віку: висоті, зімкнутості крон, ми переводимо їх у «покриту лісом площу». І це вже називається ЛІС. Тобто, ліс – це не завжди старі великі дерева, а й шестирічні берізки, сосонки, дубочки – «школярики», з якими ще роботи й роботи.
У цьому «малолітньому» лісі ми проводимо рубки догляду: до десятирічного віку - «освітлення», до двадцятирічного – прочищення. До сорока років проводяться прохідні рубки. Під час цих рубок видаляються найменш цінні дерева, хворі, всихаючі та заражені гнилизною. Залишаємо найкрупніші з добре сформованими стовбурами. Намагаємось не допустити утворення прогалин, щоб деревостан завжди залишався зімкнутим, і щоб у ньому були умови для поселення птахів, звірів та комах.
А ще ж ліс потрібно оберігати від шкідників, браконьєрів, пожеж!
Отак, у праці й турботі про ліс і проходить життя лісівника. І як для мене – це щастя, бо коли заходиш в молоду посадку, здається, що знаєш кожне деревце особисто і кожне тобі рідне, - ділиться лісничий Віктор Михайлович. - Уже десять років я на цій посаді; кожна ділянка-посадка у нашому лісництві – це як чергова життєва відмітка. Ось бачите ці молоді сосни - їм саме десять років, їх ми садили, коли я тільки почав працювати лісничим, а он ті стрункі сосни, - показує на чималі дерева, - їм вже п’ятдесят. Багато людей, які їх садили, вже немає в живих, але пам’ять про них, душа їхня живе в цьому лісі, в цих деревах. Лісівник – це професія, яка залишає живий слід!