Бажаємо щасливого сьогодні і радісного завтра, гарних мрій і їх здійснення! Хай кожен день повниться гарним настроєм, душевними зустрічами і плідною працею! Щастя і радощів у домівці, здоров’я і благополуччя родині, натхнення і творчості для душі! Хай сонце заглядає у вікна, а щастя – в серце!

Олександр Рибак: дисципліна — запорука успіху

Полювання в Україні з прадавніх часів відігравало важливу роль у житті народу. Це підтверджується цілою низкою звичаїв та традицій, частина з яких збереглися до сьогоднішнього дня. Для когось мисливство – це  просто  спорт чи розвага, а для  інших – це спосіб життя, професійна діяльність. На мисливських угіддях Баранівського району полювання проходять організовано й за встановленими правилами, слідкувати за дотриманням яких покладено на головного мисливствознавця ДП «Баранівське ЛМГ» — Олександра Рибака.

Його постать для мисливців Баранівщини добре відома. Бо не один десяток літ свого життя віддав цій нелегкій, а головне — небезпечній справі. Під його опікою знаходяться дикі звірі лісомисгоспу. Найчастіше лісовим мешканцям доводиться несолодко з настанням лютих морозів, і ось саме в цей час на допомогу й приходить головний мисливствознавець зі своєю командою єгерів. 

Сьогодні Олександр Ростиславович Рибак зустрічає 60-річний ювілей. Відтак, ми звернулися до нього, аби окреслити основні принципи його роботи, а заодно і життєвого шляху, адже вони такі невід’ємні між собою.

Олександр Ростиславович розповідає, що починав свою діяльність, яка безпосередньо пов’язана з мисливською справою, 1993-го року, коли паралельно навчався у Львівському лісотехнічному інституті на факультеті лісового господарства, де при спеціальності «Інженер лісового господарства» відкрили спеціалізацію «Мисливствознавсто». Вступити саме сюди його спонукав інститутський товариш, який на той час вже був мисливцем і частенько розповідав цікаві історії про полювання. Саме вони й захопили молодого юнака та стали сподвижником його життєвої справи. До слова, на той час мій співрозмовник, пан Олександр, ніколи навіть не цікавився мисливством. 

Розпочинав єгерем у державному мисливському господарстві «Єременьківське», що діяло тоді в Баранівці, як окрема структурна одиниця, підпорядкована об’єднанню «Житомирліс» при Міністерстві лісового господарства. Пізніше був начальником мисливської дільниці, згодом — мисливствознавцем, а в кінці 90-х — призначений на посаду «головного» мисливствознавця. Щоправда, вже за рік господарство приєднали до Баранівського лісгоспу і створили єдине підприємство — Баранівське лісомисливське господарство. Рибак знову повертається до попередніх обов’язків, і лише через п’ятнадцять років Олександр Ростиславович вдруге стає «головним».

Сьогодні у його підпорядкуванні знаходиться 34,7 тис. га мисливських угідь. Це одне з найбільших господарств в області, з гордістю каже бувалий мисливець і радіє, що за стільки років, в часи масового створення приватних господарств тут вдалося зберегти площу і навіть частково збільшити її.

Більшість цієї площі — це лісові масиви де водиться різноманітна дичина: козулі, дикі кабани, олені, лосі, зайці та інші тварини. Поряд проживають і хижаки — лисиці та вовки.

Більшість з них взимку просто не в змозі самостійно отримати корм, а під сніговим покровом не всі можуть відкопати харчі. Допомога єгерів і лісівників якраз у такий час тваринам просто життєво необхідна. Тож, під керівництвом головного мисливствознавця єгерями проводяться ряд заходів, щоб допомогти диким тваринам перезимувати. Лісівники та єгері дбають, щоб в спеціально відведених місцях лісові мешканці могли поласувати розкладеною для них їжею, – розповідає головний мисливствознавець. Щодня поповнюють підкормові майданчики продуктами, у міру їх поїдання дикими тваринами. Солонці заповнюються сіллю, яка є джерелом мікроелементів і надзвичайно потрібною їжею для звірів взимку. За словами Олександра Ростиславовича, працівниками лісомисгоспу щороку заготовляється в достатній кількості зернових, сіна, кормових віників та інші необхідні ласощі.

Проте, поряд із підгодовуванням є ще одне вкрай важливе завдання, яке на сьогодні в якійсь мірі навіть виходить на перше місце — це охорона мисливських угідь від браконьєрів.  Олександр Рибак відмічає, що браконьєрство сьогодні — це основний фактор, який не лишає нічого живого на своєму шляху. А головне, що сьогоднішній браконьєр, це не той, що був з десяток-другий років тому. Бо колись «Івана чи Петра» знали в обличчя, за ним слідкували, і вже коли зловлять, то і штраф випишуть, і доброї «прочуханки» дадуть, і сидить він тишком-нишком місяць, другий, а то й цілий сезон, і не шкодить. А нинішні браконьєри вже далеко не ті, — вони оснащені потужною дороговартісною технікою, яку хтось собі просто може дозволити; багато ж такої попривозили незаконно з АТО. Це і прибори нічного бачення, і тепловізори, різноманітна зброя, «модні» позашляховики та інше. За таких умов браконьєр швидше побачить єгеря чи лісову охорону, ніж помітять його. Тому сьогодні вкрай складно боротися з цим явищем. А головне — дуже небезпечно.

Та попри всі складнощі, Рибак і його команда вкладає всі свої сили, аби максимально забезпечити порядок в мисливських угіддях, бо в усьому повинна бути дисципліна, каже наш ювіляр. Бо вона — запорука успіху. За таким правилом живе сам, в такому дусі працює і його ввірений колектив, так виховав і своїх дітей.  

Щиро вітаємо шановного Олександра Ростиславовича з наступаючим ювілеєм.  Миру, Божої благодаті та всіляких гараздів.

 

Альона ДЕНИСЮК

Фото з архіву Баранівського ЛМГ