Завантаження новин...

2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь.

Болота вражають своєю первозданністю, біологічним різноманіттям. Тисячі років покоління болотних рослин , змінюючи одне одного і відкладаючись утворили шар торфу, що досягає іноді до 5 метрів. Окремі рослинні угруповання і багаточисельні види флори і фауни саме пристосувались до життя тільки в такому середовищі. Такі болота характеризуються переважанням трав і мохів-торфоутворювачів.

У листопаді  2004 року Поліський заповідник одержав диплом про присвоєння окремим болотам (Жолобниця, Міроші) статусу Рамсарських водно-болотних угідь міжнародного значення під загальною назвою «Поліські болота». Площа водно-болотних угідь «Поліські болота» - 2145 гектарів. Отже цінність окремих територій заповідника визнана у всьому світі. Зараз ми докладаємо всі зусиль, аби зберегти їх на належному рівні.

Поліські болота розташовані у межах північної частини Українського щита, що є найдавнішим ядром формування Східноєвропейської платформи. Ця місцевість представляє собою сукупність високих піщаних гряд, дюн і валів, що утворились в льодовиковий період, та понижень між ними, які зайняті долинами рік та болотами. Торфові болота, формування яких почалося ще 8-9 тис. років тому, займають майже 65 відсотків території угідь. Ці болота – старожили. Вік боліт, особливо торф’яних, неважко визначити по товщині торф’яного шару, середній приріст якого 1 мм в рік. Існують і більш точні сучасні методи визначення віку, які ґрунтуються на вивченні викопного пилку і спор рослин.

Болота, як і всі інші природні утворення, постійно знаходяться в процесі розвитку. Виникають вони при надмірному зволоженні суходолу, заростанні водойм, заболочуванні лісів, лук. Вонимають велику водоутримуючу здатність, є акумуляторами вологи, підтримують постійно водний баланс певної території, характеризуються унікальним рослинним і тваринним світом. Сфагновий покрив боліт вбирає колосальну кількість води: 100 г повітряно сухого сфагнуму може поглинути 1,5 – 2 л води.

Водно-болотні угіддя Поліського заповідника  є типовим водно-болотним комплексом для одного з найбільших заболочених регіонів Європи - Полісся і включають ділянку верхових і перехідних боліт „Міроші” та ділянку перехідних-низинних боліт в заплавах малих річок Болотниці і її притоки Жолобниці, що входять до складу Поліського природного заповідника.

Верхові оліготрофні болота масиву „Міроші” вкриті суцільним килимом сфагнових мохів. Тут зустрічаються унікальні болітця з домінуванням сфагнових мохів бурих і червоних. Серед трав'яного покриву  тут переважають сфагнові мохи, різні види осок, пухівок .

Там, де болото межує з лісом, окремі його ділянки переходять у найвищу стадію розвитку – верхову. Верхові або оліготрофні болота бідні на мінеральні солі, живляться в основному атмосферними опадами. Рослинність їх відірвана від ґрунту та ґрунтових вод шарами торфу і зазнає гострого дефіциту в мінеральному живленні.Такі ділянки боліт вкриті розрідженими сосонками та березами. Під ними на купинах виблискує на сонці журавлина болотна, найцінніший скарб сфагнових боліт В народі її називають «поліський лимон». Запаси цієї рослини значно скоротились в результаті осушувальної меліорації. Охороняючи зарості журавлини, людина дбає не тільки про себе, а й про численне птаство, яке нею годується, зокрема, тетеруки, глушці, сірі журавлі. На верхових болотах рожевіє верес звичайний, подекуди трапляються зарості буяхів та росички. І все це на фоні різноманітного мохового покриву. Часто тут створює густі зарості багно звичайне. Суцільні ділянки на верхових болотах утворює пухівка піхвова.На початку літа болото ніби вкрите білими шматочками вати. Це плодоносить пухівка-смикавка, як її називають у народі. Смикнеш – і залишається в руці жмут жорсткого листя. Поліщуки із нього колись та ще й і зараз роблять щітки і білять ними хати. Молоді суцвіття пухівки - важливий компонент весняного раціону тетеруків .

Низинні болота у заплавах Жолобниці і Болотниці представлені характерними очеретяними, осоковими  та лісовими угрупованнями. Вони живляться ґрунтовими водами, що багаті на мінеральні елементи. Отже, такі болота найбагатші й у флористичному відношенні. Поширені по низинах, заплавах річок, берегах водойм, і як правило мають ділянки водної поверхні .

На низинних болотах часто можна зустріти очерет звичайний, який утворює суцільні зарості і здатний давати до 1 млн. стебел на 1 га, що складає 200-300 т надземної біомаси.

Очерет займає перше місце серед рослин по поглинанню токсичних речовин. Водно-болотні рослини (макрофіти) фільтрують воду, вбираючи у великій кількості біогенні елементи, надлишок яких викликаний хімізацією сільського господарства.

Досить цікавою рослиною низинних боліт є вахта трилиста, або як її ще називають на Поліссі – лосина трава. На початку літа часто можна зустріти на болотах лосів, які у великій кількості поїдають вахту трилисту. Підземними пагонами стрілолисту і рогоза, які багаті на крохмал живляться бобри.

У тихих річкових заплавах, на мілководдях росте латаття сніжно-біле. За своєю популярністю воно не знає собі рівних. Іменем Німфеї нарекли його ботаніки. Ще давні греки говорили, що в латаття перетворилася прекрасна богиня Німфа, яка одухотворяла животворну силу природи. У давні часи на Русі латаття називали квіткою русалок, або «одолень-травою». Яка ж таки сила таїлась в рослині, у чому її секрети? Може в тому, що кожний вечір о 6-7 годині квіти її закриваються і поглинаються у воду, а зранку, також о 6-7 год, вони з’являються над водою і знову розкриваються. Живий годинник! Мало того, латаття і погоду вгадує: не появились зранку квіти на поверхні озера, або піднялись і не розкрились – жди дощу.

Густі зарості на низинних лісових болотах утворюють образки болотні. Цю рослину ще називають білокрильником завдяки білому листку, який покриває суцвіття Образки болотні – близькі родичі прекрасних декоративних кал, які прийшли в культуру із африканських боліт. Вся рослина дуже отруйна. Отруєння викликається лише живими рослинами. В народній медицині препарати кореневищ інколи застосовують як протидію при укусах отруйних змій.

Відкриті болота і луки – чудове місце для полювання різноманітних хижих птахів: змієїда, бородатої сови,  які гніздяться в заплавах річок і на прилеглих болотах. Численні на болотах і берегах водойм дрібні горобині птахи. Тут живуть плиски білі і жовті. Серед чагарників гніздяться синиці ремези. Сюди прилітають також болотний лунь, канюк. А на лісових сфагнових болотах, де багато буяхів, брусниці і журавлини, часто можна побачити тетеруків  та глухарів. На окраїнах боліт, серед заболочених лісів зрідка зустрічаються гнізда чорного лелеки . Тут можна відшукати на купині осоки гніздо сірого журавля. Немає такого болота, де б не було куликів. Найбільш поширений серед них бекас. Дзьоб його пристосований до добування їжі в болотному середовищі .Полюбляють болота і звірі: видра річкова, ондатра, бобер, водяні полівки. З куницевих тут живе горностай.

Водно-болотні угіддя дуже цінні для збереження рідкісних видів птахів: деркача, лелеки чорного,журавля сірого, змієїда, а з ссавців – рисі звичайної та видри річкової. На території водно-болотного угіддя «Жолобниця» часто зустрічаються боброві хатки та нори.

Торфові болота півночі Житомирщини є важливими центрами по збереженню біологічного та ландшафтного різноманіття і зокрема рідкісних видів та рослинних угруповань. Тут протягом останнього часу відмічено місцезростання цілої низки дуже рідкісних та реліктових видів рослин, зокрема крупні зарості шейхцерії болотної, верби лапландської та чорничної. Зрідка на болотах ще відмічається журавлина дрібноплідна, росичка середня і дуже рідко росичка англійська. Серед сфагнових мохів зростають сфагнум м’який та сфагнум тоненький.

Нині основним фактором, що негативно впливає на торфові болота, є пожежі. Ймовірність виникнення пожеж зростає в засушливі роки і особливо на верхових оліготрофних болотах, які живляться атмосферними опадами.

Відновлення рослинності на болотах, які потерпіли від пожеж проходить повільними темпами. Пожежі наносять значну шкоду болотним екосистемам, змінюється гідрологічний режим, екологічні умови існування як рослинного так і тваринного світу. Особливо повільно відновлюється сфагновий покрив. На перших порах тут формуються так звані пустоші.

Збереження вцілілих недоторканих річних заплав і болотних масивів з їх унікальною флорою та фауною, раціональне господарювання на цих територіях в Поліссі є виключно важливими завданнями. Болота Полісся повинні жити.

Галина Бумар

к.б.н.,науковий співробітник Поліського природного заповідника 

Фото Ю.В.Кузьменка              .