https://slovdlg.com.ua/typo3/alt_doc.php?&id=&returnUrl=mod.php%3FM%3Dweb_list%26moduleToken%3D0e5d67f71ff1a48fbd96e0468c637bf4c51349ba%26id%3D141%26imagemode%3D1&edit[tt_news][1810]=edit&SET[showPalettes]=0&formToken=f941add37f26f533626fbdec72686c98de03a275#

Ліси Полісся – його життя

Лісівнича галузь  Овруччини завжди була і залишається багатою на професіоналів – фахівців, які невтомно та самовіддано дбають про розвиток своєї справи. Серед таких досвідчених та шанованих працівників і директор ДП «Словечанський лісгосп»  Олександру Денисовичу ПАВЛУШЕНКО (на знімку праворуч), удостоєний нещодавно почесного звання «Заслужений лісівник України».
Лісівник у  другому поколінні, що присвятив своє життя благородній справі служіння лісу,   8 вересня відзначатиме 55-тий День народження. Колеги та  колектив лісгоспу зауважують, що «відмінною» є не лише ювілейна дата, а й трудова діяльність Олександра Денисовича. Дбайливий господар та відповідальний керівник з жовтня 2009 року зумів згуртувати у Словечному колектив та створити команду однодумців, здатних працювати сумлінно і на результат. Усе тому, що ліс для нього – більше, ніж робота. Це – справа поколінь, яку продовжує із гордістю та думкою про нащадків.
– Як наші попередники дбали про ліси для майбутніх поколінь, так і ми маємо продовжувати цю незмінну традицію, – переконаний  директор словечанських лісівників.
З такою життєвою позицією працює він на лісівничій ниві уже майже 35 років. Незчувся, де й назбирався за плечима такий солідний трудовий багаж. Бо ще ж ніби зовсім недавно юний студент  Малинського лісового технікуму, а затим Української сільськогосподарської академії, де навчався за  спеціальністю «лісове господарство», робив свої «перші кроки» у обраній професії   на посаді лісника Лубенського лісництва, що на Полтавщині.  
Затим працював на різних інженерних посадах і начальником виробничого відділу у лісовому господарстві нашої області, а з  жовтня 2009 року і по теперішній час О.Д. Павлушенко - директор ДП «Словечанське лісове господарство».
  А загалом з лісом пов’язують його не лише трудові будні, а й життєва біографія. Уродженцю мальовничої   Олевщини,  змалку полонила душу безмежна велич природи.
– Можна сказати, що все життя прожив у лісі. Там народився, виріс, змалку ходив з батьком до лісу працювати   і нині продовжую  примножувати зелене багатство рідного Полісся, – говорить  Олександр  Денисович та додає, - що свого щастя за тридев’ять земель не шукав. Близьку серцю справу зумів знайти зовсім поряд.
  Пропонували посади й інші лісгоспи  в інших областях України, та чомусь прикипів душею до рідного краю, – зазначає директор. – За цей час підприємство стало справді важливою частиною життя.
Щире захоплення своєю справою відчувається і в його розповідях про лісництва, інші виробничі підрозділи підприємства. Про  них він може захоплено розповідати годинами. І не лише про сьогодення, а й про їх минулі сторінки та плани на майбутнє.
За словами Олександра  Денисовича тут є, як мовиться, простір для фронту робіт,  адже площа лісгоспу становить 75314,5 га, в т.ч. вкритої лісом – 67080,1 га.  А діброви ростуть тут на славу.
  Втім, на труднощі  директор нарікати не звик. Він  вміє їх долати та підкорювати.
– Сьогодення  лісгоспу нині творить  сильний та дружний колектив.З планами справляємося, роботу виконуємо, – розповідає Олександр Денисович.  – А запорука цього чітка виконавська дисципліна, взаєморозуміння і взаємодопомога. Тож відзнаку, якої я удостоєний від Президента, вважаю нашим спільним досягненням.
Варто додати, що за роки своєї сумлінної праці О.Д. Павлушенко встиг заробити чимало фахових грамот та нагород. Втім головним визнанням вважає повагу від колег та шану від людей, адже це найкраще свідчення, того що не помилився з вибором життєвого шляху.
За щоденними робочими клопотами Олександр Денисович  не забуває і про свій  обов’язок депутата Житомирської обласної ради – служити виборцям, дбати про майбутнє. Його часто можна побачити на зустрічах із людьми у великих і малих селах, у трудових колективах та закладах освіти, культури і медицини. Бо ж він добре знає  правило «що посієш, те й пожнеш», яке непідвладне часу і зміні поколінь.
55-ту  осінь зустрічає  О.Д. Павлушенко. Його серце і душа не знають спокою, він завжди в тривозі за ліс, який полюбив усією душею і який став справою всього його життя.
Тож прийміть вітання, шановний Олександр Денисович. Нехай не вигасне зірниця Вашої доброти і працелюбності, здоровим будьте, радійте життю, пишайтеся дітьми,  друзями…Нехай ростуть величні ліси Полісся, що посадили Ваші руки і плекають їх щоденно.